|
УЧНІ:
Гостей дорогих
ми вітаємо щиро.
Стрічаємо з
хлібом, любов’ю
і миром.
Для людей
відкрита хата наша біла –
Тільки б жодна
кривда в неї не забігла.
Вона
іскриться, проміниться,
Мов скиба
сонця золота,
Пухка, духм’яна
паляниця,
Як дівчина рум’янолиця
У молоді свої
літа.
Хай завше буде
паляниця
У нас на
кожному столі,
Нехай
іскриться, проміниться,
Неначе сонце в
кришталі,
Дар наших рук
і дар землі.
ВЧИТЕЛЬ:
На попередніх уроках народознавства ми з вами познайомилися із словом «сім’я».
Як розумієте ви зміст цього слова? ( Учні відповідають). З кого складається
у кожного з нас сім’я?
(Розповіді учнів). Шановні гості , щиро просимо всіх вас взяти участь у
нашій щирій відвертій розмові.
Сьогодні ми з
вами проводимо урок, тема якого «Наш родовід». Перш, ніж зрозуміти значення
слова «родовід», нам з вами потрібно виділити головні слова родоводу (рід,
рідний, родина). Отже, родина – це та ж сама сім’я, яка складається з дідуся
і бабусі, батька і матері, дітей (братів і сестер), але в кожній родині є
багато родичів, які йдуть по лінії матері і по лінії батька. Є тут
прабабуся, прадідусь; бабуся і дідусь; мама і батько; діти, внуки, правнуки,
двоюрідні брати, сестри, зять, невістка, дядьки, тітки і так далі.
А давайте
скажіть, будь ласка, чи можна уявно порівняти родину із деревом?
Давайте уявимо
дерево. Воно міцне, розкішне, коли в ньому міцне і здорове коріння,
стовбур, гілки. І глянувши на таке дерево нам здається що:
Коріння –
прародичі;
Стовбур –
дідусь і бабусі;
Гілки –
батьки;
Листочки –
діти;
Квіточки –
внуки.
Я знаю, що
майже в кожного з вас є альбом, де вміщені фотографії з учнів групи, класу,
друзів. Скажіть, ви теж родина? Чому?
УЧНІ:
Тому, що ми дружні, допомагаємо один одному, турбуємось про тих, у кого
важкі часи, щось не виходить, разом вчимося, відпочиваємо, у нас спільна
мета – стати ніби рідними…
ВЧИТЕЛЬ:
Так, діти, родина – це не тільки родичі, рідні, це і клас і група, училище,
сусіди ( у будинку чи на вулиці), весь народ український. Родтина до родини
– народ.
Ми з вами всі
– український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і
працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел ( а зруйнуй їх і
річка засохне), так і наша українська культура збагачується маленькими
родинами, сім’ями.
А історія поколінь цього роду і є родовід.
А чи хочеться
вам, щоб річка була повноводою, щоб велика родина наша українська була
красивою і щасливою? А що для цього потрібно?
УЧНІ:
(Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край,
бо ми частина всього цього, нам рідного і близького).
ВЧИТЕЛЬ:
Вам було дане завдання: підготувати прислів’я,
які відповідають темі нашого уроку, та вірші.
УЧНІ:
(Читають вірші, прислів’
я).
Я землі цієї
паросток зелений,
Я цієї висі
крапля дощова.
Заплелись у
мене, приросли до мене
Жито і дерева,
квіти ітрава.
Чи вітер, чи
літня злива –
Усе мені
рідне, миле.
Нема такого
дива,
Нема такої
сили,
Щоб сонце
зуміла взяти і понести з собою,
Щоб в серці
моїм здолати любов до землі святої.
Я чую твій
голос,
Пшеничний мій
колос.
І душу мені
засіває теплом зерно.
Моя Україно,
білява хатино,
Пізнати тебе
мені щастя дано.
ВЧИТЕЛЬ:
Справді, це щастя, що можемо торкнутись до джерела нашої культури, вивчити
її, свій родовід. І щоб роду нашому не було переводу, він має жити багато
літ, а рід з родом родичатися. Як у пісні співає Ніна Матвієнко «Зроду в рід
кладе життя мости, без коріння саду не цвісти…»
В давнину
старі люди говорили, що хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує
сім’ю і піснею, і вишиванкою, і добрим словом, і спогадом. Родині потрібно
десь жити, з кимось жити. Хата, піч-мати, в хаті була головною, бо хліб
народжувала. А хліб, то – то життя. Рушники – обереги людей.
Головною
берегинею родини, була мати. Її святою називали. Т. Г. Шевченко писав:
У нашім раї на
землі
Нічого кращого
немає,
Як тая мати
молодая
З своїм
дитяточком малим.
Мати
народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові. «Пісня любові з
дитинства в серці бринить, як струна».
В нашій родині
є матері, які мають по 2-4 дітей, вміють гарно вишивати, і цю любов вони
передають своїм дітям. Мати – берегиня роду, мати – початок всьому, а
раніше – вогню.
Ми відтоді
початок лічим,
Як муж з
камінням і паліччям,
За звіром
кидався в погонь,
А жінка
берегла вогонь.
Поет А.
Малишко та композитор П. Майборода створили пісню про матір, яку я пропоную
заспівати всім разом (звучить пісня про рушник).
Так, був
звичай на Україні, а в деяких родинах, селах, залишився і сьогодні. На щастя
дарували рушники. Їх називали оберегами людей. Було повір’я,
що і сорочка вишита і подарована на добро, на хороше життя, буде оберігати.
Сорочку вишивали і дарували не будь-кому, людині особливо близькій, рідній
дитині, братові, нареченому, чоловікові.
Діти, а кому
із вас мати чи бабуся вишили сорочку, своїми руками? (Учні розповідають і
звучить пісня «Два кольори» О. Білаша).
Мати не тільки
берегла дітей, вона навчала їх усьому: охайності, працьовитості, бо в народі
говорилось: «Яка мама, така й сама».
Родина з давна
цінилась працелюбством. Головною працею українців було хліборобство. Хліб –
оберіг сім’ї,
родини, він святий. Тому в літку, до схід сонця, виходили в поле, жито жати,
косарі косили раненько.
А чи
пригадуєте ви пісню про жнива: «Ой у полі нивка…».
Давня
українська хата… На стінах, на вікнах барвисті рушники, розмальована піч,
скриня, стіл на покуті. На столі – хліб. Пахне травами. Приходить на думку
пісня А. Шашкевича на слова Д. Луценка «Хата моя, біла хата…». Хочеться вас
запитати, чи доторкнулись ви до історії свого роду? Чи віриться вам, що
нашому роду не буде переводу? Не дамо всохнути родовому дереву нашого
народу, не забуваймо української білявки –хатини. Нехай прозвучить про неї
пісня:
«Хата, моя,
біла хата…».
Спасибі вам ,
люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому уроці народознавства.
Варениками
всіх почастуємо, та ще й затанцюємо.
(Учні
виконують танець «Гопак» ).
УЧНІ:
А що ж нам мати-піч наварила, напекла?
(Виймає із
печі горщик з варениками, приказуючи.)
Ми в укропі
кипіли, велику муку терпіли,
Хоч усі нас
хвалять, та не всі нас варять.
А наші мами не
розучились вареники варити,
Вони нас
почастують, а ми їм спасибі скажемо.
ВЧИТЕЛЬ:
А вам діти домашнє завдання: навчитись варити вареники, а також
майстерності вишивати.
(Звертаючись
до гостей) Хай біда і горе минає ваш дім.
Доброго здоров’я
зичимо вам всім.
(Звучить
пісня: «Щоб ви і ми щасливі були»). |
